Combined Resolve X. Як українці здивували НАТО

Міжнародні навчання Combined Resolve X, полігон поблизу міста Хохенфельц, Німеччина

5 травня 2018

Миколаївська десантура і танчики 14-ї бригади творять чудеса в Німеччині. Чотири «Aбрамси», чотири БМП «Бредлі», два «Апачі», кілька «Хамерів» і 20 піхотинців «противника» українці вчора відправили на вимушений перекур. Керівництво навчання в розгубленості думає над тим, як змінити сценарій. Адже не секрет, що більшість навчань проходять за сценарієм. Часткові елементи відпрацьовуються реально, але загальний план таки витримується.

Так мало бути і тут. Наш підрозділ увійшов до складу OpForce, або сил спротиву. Зазвичай їхнє завдання – влаштовувати засади, напади і протистояти основним силам. Які, до речі, за чисельністю завжди переважають. Проте організатори навчання не могли передбачити, що українська ротна тактична група не лише вціліє в ході «боїв», а ще й накришить безліч «противника» і навіть вийде в глибокий оперативний тил, де закріпиться. Система лазерної імітації бою неупереджена – якщо зафіксовано ураження, значить стій і кури, ти «загинув», а твоя машина спалена. Наші, які звикли воювати зі справжнім противником, гратися у піддавки не планували – воювати, так воювати.

Уявляю, які очі були у посередників, які фіксували результати «перестрілок». Наші теж понесли «втрати» – один БТР, два танки та 13 військовослужбовців. Але підрозділ завдання перевиконав, а це, за умовами навчання, значить, що наша ротна тактична група наступного дня почне активні дії з того місця, на якому зупинилася. Решта ж «знищених» підрозділів будуть змушені починати з початку.

Слід віддати належне й мудрому керівництву навчання. Раз українці нав’язали нешаблонні дії, воно проявило гнучкість в оцінці гри: окей, найс, якщо виникла нестандартна ситуація, чому б її не використати – вчитися, так вчитися, особливо якщо хтось демонструє майстер-клас з тактики. А повчитися у воїнів воюючої армії у військовому середовищі ніколи не було соромно. Отже, спостерігаємо за розвитком. План на сьогодні – утримувати зайняту позицію і продовжувати драконити противника. Сподіваюся, наші ще не раз змусять нас пишатися ними. Комбат зведеного батальйону OpForce, офіцер армії США, вже в захваті від наших хлопців: «Наступного разу потрібно запросити лише українців, а далі тільки спостерігати за ними».

А зараз коротко про систему MILES. Основа системи – лазерні випромінювачі та датчики, які фіксують влучення лазерного променя. Випромінювачі кріпляться на стволах зброї, будь то автомат чи танк. Випромінювання ініціюється холостим пострілом. Це означає, що на точність лазерного пострілу впливають і віддача, і точність наведення, і положення зброї. Промінь несе в собі інформацію про тип зброї, з якої робиться постріл. Датчики, які чіпляються на військовослужбовця чи техніку, враховують тип зброї, з якої здійснено постріл, а по силі засвітлення цілі – дальність і кут влучання. Так формуються результати: «загибель», «поранення», «пошкодження», «підбиття» чи взагалі відсутність шкоди.

Все реалістично – кулемет проти танку безсилий, хоча випромінювачі будуть однакові. Якщо фіксується влучання, пищалка видає сигнал, а на моніторчику виводиться результат пострілу. А далі ти або викликаєш медика чи технічку, або сидиш до кінця бою, тому що ти «200-тий». За таких умов відпадає охота надто висуватися з-за укриття, а бій максимально наближається до реального. Та, як бачимо, для наших це вже звична справа, кількість відправленої в «утиль» техніки противника – яскраве тому свідчення.

Як висновок посту – скептикам потужності нашої армії варто задуматися. Потужність армії визначається не лише наявністю модернової техніки, а й станом підготовки командирів і солдатів, а ще – готовністю до ведення бою. І тут наші сьогодні були кращими.

7 травня 2018

Більше деталей про один епізод. Загалом, 9-й день навчання мав бути досить нудним. Ну які можуть бути несподіванки на міжнародних навчаннях, де все завжди за планом? Хіба що селфі не вийде?

Що таке навчання? Це коли одні грають роль хороших, а другі – поганих хлопців. Хороші хлопці, це BlueFor, їх завжди більше, а тому їхня перемога неминуча. Погані хлопці, це OpFor, які мають трохи побуцатися й героїчно програти. Потім всі тиснуть один одному руки і роблять спільні фото.

Спочатку нашим десантникам і танчикам визначили другорядну роль: стати в другому ешелоні OpFor та обороняти висоту поблизу містечка Равенсдорф. За сценарієм, на кінець дня цю висоту мали зайняти основні сили. Але ж нашим десантникам тільки дай повоювати! «ДШВ – сила! Ніхто крім нас! Хочете опір, ви його отримаєте!» Перша спроба хороших хлопців заїхати парадним строєм на позиції десантників закінчилася повним фіаско. Як і наступні. Наші так просто здаватися налаштовані не були. Серед сил BlueFor навіть пройшла команда: обходити цих «crazy ukrainians» десятою дорогою, тому що штурмувати їх марно. Хто до українців прийде, той звідти і не вийде. На деяких час штурми припинилися.

«Стає нуднувато», – подумали українці і частиною сил вирішили нав’язати противнику активні дій – піти рейдом у глибокий тил противника. Там захопити важливе перехрестя та утримувати його якомога довше. Два Т-84, два БТР-80 і один HMMWV проривають осаду і виходять до точки призначення. День переставав бути томним, злюки-українці явно загрожували вечірньому пиву. З щирим і добрим «fucking chert!» противник почав стягувати до перехрестя значні сили – 8 танків «Abrams» та чотири бронемашини «Bradley», а також значні сили піхоти. Бій тривав понад дві години. Добре порозважалися наші танчики – втрати сил BlueFor склали чотири «Abrams» і два «Bradley». Останні стрімко кидалися в бій, але тільки на горизонті з’являлися наші танки, «Bradley» здувало як вітром. Зупинити опір нашої групи вдалося лише застосувавши вогонь артилерії.

А поки 15(!) посередників фіксували перебіг бою, інша наша частина на 4 БТР, 3 HMMWV та 1 танку вирушили в протилежному напрямку й атакували базу логістики противника. Там в цей час заправники тренувалися заливати в баки паливо, тиловики на майданчиках завантаження тасували ящики, одне слово – тихе тилове життя. Якось так ся стало, що наші десантники його припинили…

Але на те вони й сили BlueFor, щоб зупиняти поганих хлопців. Вже при поверненні до базового табору залишки української групи були атаковані п’ятикратно переважаючими силами противника та були зупинені.

Два дні наші трималися. Рейтинг нашої РТГр – на рівні «клас». Це визнали тут всі. І гордитися нашими ми можемо абсолютно заслужено. Проте наполягаю – не варто недооцінювати готовність і навченість американців. Вони хороші солдати високотехнологічної армії, згадайте як покришили вагнерівців у Сирії… Але тут дещо розслабилися і пропустили кілька хуків. Що врешті викликало неабиякий азарт. Зустрітися з достойним противником – честь. Наша ротна тактична група на якомусь етапі навіть отримала карт-бланш: дозвіл діяти за власним планом і створювати для противника більше незручностей. Американці вижмуть з ситуації максимум користі в питанні навчання своїх солдатів.

Зараз наша десантно-штурмова рота готується до бою в місті, організовують оборону. Спостерігачі вже очікують цікавої заруби…

Є в комантарях деякий скепсис, мовляв, результат не той, що дозволяє говорити про успішність. Тоді скажу так: наші союзники дійсно мають найпершим завданням вчити свої підрозділи. І кожний елемент вони відпрацьовують ретельно, до того стану, коли результат їх влаштовує. На нинішніх навчаннях було кілька моментів, коли вони мали великі трабли від українців, але потім перегравали епізод заново і вже українці мали трабли. Та треба зважати на те, що головне завдання нашої РТГр – не стільки вистояти і втриматися, скільки максимально драконити Bluefor. На різних етапах, в різних місцях, несподівано, нахрапом, створювати нестандартні ситуації, чинити опір. І свою задачу наші виконують на 200 відсотків. Якби наші стали на тій висоті, американці могли, стикнувшись з опором, просто винести наших артилерією. А так – купа движу, купа зіткнень. І купа втрат, звичайно. Але головний результат – всі вчаться. Активно. У тому мета навчання.

8 травня 2018

«З чого вони збили Апач?? Як?? Так не буває, це ж Апач!» Це запитання вже кілька днів не дають спокою окремим читачам. Тому, як і обіцяв, дещо про систему MILES.

M̲I̲L̲E̲S̲ (Multiple Integrated Laser Engagement System) призначена для імітації реального бою. Ключове слово – імітації. Основа системи – датчики GPS, лазерні випромінювачі й приймачі, що чіпляються на солдатів, а також на зброю чи бойову техніку.

? Л̲а̲з̲е̲р̲н̲и̲й̲ ̲в̲и̲п̲р̲о̲м̲і̲н̲ю̲в̲а̲ч̲ – встановлюється на стволи учасників тренування і техніки, задіяної в занятті. Випромінювання ініціюється холостим пострілом. Промінь несе в собі інформацію про тип зброї, з якої робиться постріл та координати стрілка. На точність лазерного пострілу впливають і віддача, і точність наведення, і положення зброї. Тому якщо ти на стрільбищі свого часу просачкував, жоден майлз тобі не допоможе.

? Ф̲о̲т̲о̲п̲р̲и̲й̲м̲а̲ч̲ – встановлюються на шоломі, грудях і спині військовослужбовця. Якщо фіксується влучання, пищалка видає сигнал, а на моніторчику виводиться результат влучання. А далі ти або викликаєш медика, або сидиш до кінця бою, тому що ти «200-тий». За таких умов надто висуватися з-за укриття не варто, інакше ти прирікаєш своїх друзів на подальше топтання полігону без твоєї приємної присутності.

Техніка, будь то БТР, танк або «Апач» обладнуються комплектами приймачів, розробленими окремо для кожного виду машини. Всередині них монтується пульт, що сигналізує про влучення й рикошети. Система розпізнає, з чого зроблено постріл і яку шкоду він завдав: «повне знищення», «критична поразка», «втрата мобільності» тощо. Все реалістично – автомат чи кулемет проти танку безсилий. А от РПГ може змінити твої героїчні наміри на перемогу.

Для того, щоб механи не клеїли дурня, мовляв, не побачив влучання, а посередники точно знали, що машина підбита або знищена, ззовні на техніку ставиться індикатор ураження. По суті, це лампа, яка сигналізує про те, що ти вже, наприклад, не бравий танчик, а металобрухт.

Розробники системи досить ретельно прораховують, за яких умов та чи інша техніка буде підбита. Наприклад, роботи по системі лазерної імітації MILES CVS для БТР-80 велися протягом двох(!) років. Після безлічі досліджень параметрів захищеності БТР від різних видів стрілецької зброї (корпус обстрілювався з різних калібрів, на різних відстанях, під різними кутами) ці дані були внесені в те програмне забезпечення, зараз яке використовується в системі MILES. Тому можна висловити 100500 сумнівів з приводу «як з КПВТ наші збили Апач?», але якщо розробники заклали враження вертольота за певних умов, а військові США це погодили, можете лише пожалітися вашому коту.

? Да̲т̲ч̲и̲к̲ ̲G̲P̲S̲ – потрібен для того, аби визначити місце розташування стрілка і внести ці дані в лазерний промінь. Потім, коли промінь потрапляє на датчик, формується інформація про дальність і кут влучання в ціль, що впливає на результати враження.

А зараз як це працює:
? Автомат, кулемет – тут все просто і вище про це йшлося.

? Танчик – практично те саме.
? Гранатомет – тут обходяться без використання пострілів, це лише масо-габаритний макет з випромінювачем.

? Гармата, міномет. Ці засоби буквально не застосовуються – неможливо лазером відтворити навісну траєкторію. Тому гарматою працює інструктор чи посередник. Він кидає імітаційний заряд, а в момент вибуху використовує ControlGun, власноруч вражаючи тих, хто не встиг сховатися. Досить корупційна методика, я вам скажу?, але іншої поки що немає.
? Міна – є два поширених методи. Перший – встановлення міни (мінного поля) і внесення координат закладки в систему. Будь-який транспорт, що потрапить на міну (пам’ятаєте, що всі їздять з GPS?), автоматично отримає сигнал про знищення. Другий спосіб – посередник, який бачить, наприклад, мінний шлагбаум, при наїзді на останній знову використовує ControlGun.
? ControlGun – ним користуються лише інструктори і посередники. Може «стріляти» за всю зброю, від автомата до танка (страшна штука, я вам скажу!). Цим же девайсом і оживляють вбитих, які в системі знову позначаються діючими.

Система MILES дуже класна штука для тренувань. Звичайно, має свої недоліки й переваги. Недолік – реалістично передати окремі параметри зброї і ураження техніки таки неможливо. В житті іноді буває зовсім не так. Тому й збиваються Апачі гранатометами. Але якщо американці вважають, що це прийнятно, може щось знають?

Окремі якості системи можуть ускладнювати або полегшувати завдання. Дим, густе листя не прострілюються лазером. Для тих, хто стріляє, це трабл, а для тих, хто не хоче бути знищеним – великий плюс.

Хтось вважає, що відсутність реальної загрози стимулює (вбили – оживили) солдата до безрозсудних вчинків в бою. Для таких експертів порада одна – будь-ласка, застосовуйте бойові боєприпаси, якщо вам хочеться екстріму. Або розробіть щось краще за майлс. Головна ж перевага MILES – кращого для тренування військових ще не придумали. Навіть попри всі її глюки.

11 травня 2018

Наші десантники на Combined Resolve X сьогодні пакують речі. Маневри закінчилися. Навіть не очікуючи офіційних підсумків керівництва навчаннями, можна впевнено говорити: наша десантура й танчики впоралися на відмінно.

Свій крайній бій на навчаннях десантники дали противнику в місті. Як і належить справжнім українцям, ці хазяйновиті хлопці готувалися до нього ретельно, з любов’ю: отут у нас будуть розтяжечки, отут ми поставимо танчики, тут натягнемо концентриночку, а там замінуємо… Пайки у нас є, можна триматися довго. Ще б огірочки посіяти, але де їх взяти?

Хороші хлопці з BlueFor спочатку милувалися стараннями наших поганих хлопців з OpFor, а потім почали хвилюватися: агов, козаки, нам на цей етап виділяється півдня, а не тиждень! Тому розтяжки дещо прорідили, а застосування танків вирішили обмежити – нашим залишили один, а «Абрамсам» дали вихідний.

Близько 16-ї почалося. BlueFor атакували батальйонно-тактичною групою у складі п’яти рот при підтримці вертольотів. Я завжди говорив, що американці вміють вчитися і цінують достойного противника. Тому вони діяли не у фіналі, щоб прийти на все готове і заявити про перемогу, а на початку. Проти свіжих сил українців і максимально сильної системи загороджень. Основну частину штурму BlueFor проводили без техніки – знищивши три Bradley на в’їзді до міста, наш танчик переконливо натякнув, що цього робити не треба. За що й поліг від удару артилерії.

У підсумку, взяти місто вдалося лише через декілька годин запеклого бою. До рукопашних боїв не дійшло, але наші відбивалися достойно: маневрували, змінювали позиції і пускали в хід все з БК, що було під руками. Подратували хороших хлопців наші пристойно. Уявіть собі: йде твій підрозділ, всі такі красені, у новенькій формі, а тут раз – привітні й добрі українці закидали вас гранатами і не стало підрозділу. Лєпота!.. BlueFor втратили три з половиною роти із п’яти наявних. Щоб не пропустити вечерю, хороші хлопці застосували артилерію, а сперечатися з «богом війни», як ви знаєте, досить складно. Етап закінчився перемогою BlueFor. Але наші наочно пояснили колегам по цеху, що таке бій у місті, особливо, якщо підійти до цього ретельно і творчо.

Для десантників на цьому навчання закінчилися. Але вони продовжилися для танчиків. В іншому місці полігону чотири наші Т-84 з рештою поганих хлопців OpFor від США провели нічний бій за утримання висоти. До речі, наші танкісти підтримували не жовторотиків якихось, а відому роту Blackfoot з 501-го парашутного полку. А сам етап став наслідком коректив у плані навчань (А хто їх вніс, я не скажу?).

Хороші хлопці з BlueFor кинули в бій чималі сили і танки теж. Типовий зрадофіл зараз має сказати: «Я знаю результат! Наші танки проти Абрамсів не встоять!» Але, на щастя, наші танкісти думають інакше і знають, що вдало облаштована засада і постріл першим роблять чудеса (Згадайте подвиг Василя Божка – один проти трьох). Так і вийшло. Навчені гірким досвідом війни, наші танчики десь причаїлися, а десь рвонули, вистрілили першими – і ось результат: до десяти Абрамсів пішли на позаплановий перекур. Кількість підбитих Бредлі не рахували, вночі робити це було ніколи.

Отже головний підсумок: У звичний ритм роками напрацьованого сценарію навчань Combined Resolve наші десантники й танкісти внесли таке пожвавлення, що союзникам довелося реально напружуватися. І як наслідок – вчитися. Організатори навчання однозначно не пошкодують про рішення залучити українців. А ми, крім того, що вчилися самі, ще й переконалися – не все в бою вирішують технології. А ще – що зухвалості українцям таки не позичати.

P.S. І як їх таких не любити?
P.P.S. Не перемикайтесь, невдовзі ще ТанкЧелендж