Тези з виступу Петра Порошенка.

Геноцид тридцятих років – прямий наслідок втрати державності в двадцятих. Окупація України радянською Росією стала можливою внаслідок роз’єднання та внутрішніх чвар політичних сил молодої української держави. Вони входили і виходили з коаліцій; розгойдували вулицю; плели один проти одного хуторянські інтриги і навіть! піднімали повстання. Вони наївно вірили, ніби отаманщина – найкраща форма демократії.

Колективізація й придушення опору селянства, винищення української інтелігенції та ліквідація української Церкви не дали того результату, на який розраховували в Москві. І тоді спланували Голодомор та втілили його в масштабах геноциду. Метою імперії було знищення будь-яких можливостей для національного самовизначення України. Реалізація цієї мети передбачала ліквідацію національно-свідомої частини тогочасного суспільства, насамперед селян та інтелігенції.
Мільйони українців були цілеспрямовано принесені в жертву молоху голодної смерті.

Апологети заперечення Голодомору сконцентровані здебільшого в одній географічній точці. Вони ховають від науковців архівні документи та судом забороняють відповідні праці українських авторів. Можна, звичайно, зачистити від книжок про Голодомор багатостраждальну Бібліотеку української літератури у Москві. Але ж із історії Голодомор викреслити неможливо!

Тридцять другий та тридцять третій надломили нас, але не зламали. Після десятиліть нищення Україна звелася на ноги. В 91-му поставила крапку в історії імперії. А нині – протистоїть спробам відродити цю імперію і впевнено захищає рубежі свободи, свободи власної, свободи Європи.

КОМЕНТУВАТИ

18 − 12 =