Квадробери, фуррі, теріанці

На зміну усім модним раніше трендам та субкультурам у дитяче та підліткове життя увірвалося нове – квадробери. Спочатку квадробіка охопила Японію, потім країни Європи, а зараз докотилася до України.

Квадробери та квадробіка

Квадробери – це сучасна молодіжна діяльність, яка поєднує в собі елементи фізичних вправ і рольових ігор поведінки тварин. Перші квадробери з’явилися у Японії, де є навіть цілий вид спорту квадробіка і під час змагань учасники пересуваються навкарачки, як тварини.

Учасники субкультури використовують маски тварин, вушка, хвостики – як частину свого спорядження і прагнуть якомога точніше відтворити поведінку тварини.

Розглядати квадробіку можна і як форму самовираження та засіб вивчення особистості, а ще як вид спорту. Однак цей новий модний тренд викликає занепокоєння у батьків.

Як з’явилася квадробіка

Засновником цього руху вважається японський спринтер Кенічі Іто. Він захоплювався перетворенням у тварин ще з дитинства і друзі його прозвали “мавпою” за характерну зовнішність. Іто не образився, а своє прізвисько почав використовувати на свою користь.

Він розробив власний метод пересування навкарачки – схоже на пересування мавп. З часом він почав експериментувати, додаючи щось у рухи. Попри те, що оточуючі сприймали його не зовсім нормальним. Іто навіть одного разу затримала поліція Токіо, бо прийняла його за психічно нестабільну людину, і помістила в ізолятор на декілька днів.

Однак невдачі Іто не зупинили, а навпаки – спонукали до розвитку власної ідеї. Він поїхав в гори на місяць, де вирішив створити тренувальний табір для чотириногих. І в перший же день мисливець сприйняв його за кабана і ледь не застрелив.

Переломним став 2008 рік, коли Кенічі Іто “узаконив” своє захоплення. Представники Книги рекордів Гіннеса зафіксували світовий рекорд – він подолав дистанцію 100 метрів навкарачки за 18,58 секунди. І це не тільки принесло Іто популярність, але й привернуло увагу до цього виду спорту.

Спочатку підтягнулися японські ентузіасти з бажанням побити рекорд Іто. Потім тенденція вийшла за межі Японії. А згодом квадробіка почала набувати популярність по всьому світу.

Відео, де показується техніка та трюки квадробіки, стали вірусними у соцмережах і це привернуло увагу молоді у всьому світі.

Суть квадробіки

Люди протягом тисячоліть винаходили нові форми фізичної активності, від бойових мистецтв до екстремальних видів спорту. А квадробіка взагалі стала унікальним явищем, бо вона відновлює зв’язок з нашим еволюційним корінням.

Пересування навкарачки – це не просто імітація тварин, а ще й складний біохімічній процес. Він залучає групи м’язів, які людина рідко використовує у повсякденному житті. А ще квадробіка має певні паралелі з реабілітаційними практиками.

Наприклад, в деяких методах лікування дитячого церебрального паралічу для поліпшення координації та зміцнення м’язів, використовують вправи, що нагадують квадробіку.

Ще можна розглядати цей вид спорту як форму функціонального тренування. Бо рухи вимагають спільної роботи всього тіла, а це корисно для фізичної підготовки та витривалості.

Для пересування квадробери використовують руки та ноги, що вимагає значної фізичної підготовки та координації.

У квадробіках існує кілька стилів пересування:

Мавпячий стиль – найпоширеніший, заснований на техніці Кенічі Іто. Характеризується швидкими, стрибкоподібними рухами.

Стиль ведмедя – повільніший, більш заснований на силі стиль рухів, що імітує ходу ведмедя.

Котячий стиль – відомий плавними та гнучкими рухами, часто використовується для виконання акробатичних елементів.

Чи може зашкодити квадробіка

Так, і це викликає занепокоєння у лікарів та тренерів. Бо під час рухів йде незвичне навантаження на зап’ястки, лікті та коліна, що може викликати травми суглобів, біль у спині та проблеми з хребтом. В Україні квадробери використовують елементи паркуру та фрірану – а це теж підвищений ризик травмування.

А ще під час рухів є контакт з землею, що підвищує ризик зараження інфекціями.

Є також певні коментарі психологів, які, з одного боку, схвалюють такий спосіб самовираження і радять батькам не забороняти цей спорт. Крім того, квадробіка знімає стрес. З іншого боку, невинне захоплення може швидко перерости у пристрасть та навіть залежність, де людина починає ховатися від реальності. А щоб ваша дитина не ховалася від реальності у такий спосіб, поширте захоплення дитини на реальність – беріть хоч мінімальну участь у грі.

Хто такі фуррі та теріанці

Фуррі – це субкультура, учасники якої цікавляться антропоморфними тваринами у мистецтві, літературі та інших сферах. Також вони часто створюють своїх “фурсон” – персонажів тварин, але не обов’язково їх імітують. Це своєрідне звірине альтер его, яке можна втілювати у творчості чи відігравати в реальному житті, як аватар. Часто такі фурсони дуже схожі на людей.

Переважно фуррі не віддають перевагу якійсь конкретній тварині – часто це гібриди, що поєднують риси кількох істот. Серед найпопулярніших гібридів можна виокремити собаку-вовка, лисицю-вовка, дракона-вовка, кішку-лисицю та тигра-вовка. А з-поміж попкультурних героїв переважають покемони, грифони та персонажі відеоігор.

Теріанці – ця субкультура заснована на ототожненні з тваринами на духовному або психологічному рівні. На відміну від квадроберів, теріанці не обов’язково включають у свою практику фізичне наслідування тварин.

Грайте і розвивайтеся, але не загравайтеся! 🙂

За матеріалами rbc