Якби не було тебе…

Одного далекого дня
Я побачив яскраву зорю.
Вона слухала те, що я
Про бажання своє говорю.

Про веселого янгола мрій,
Що розділить зі мною життя.
Про небесну дитину Марію,
Що наповнить сенсом буття.

Кожен день, кожна мить цього сірого світу
Має сенс лиш тому, що у мене є ти.
Хай здолаю дорогу, цим сонцем зігріту –
Без кохання твого в небеса не пройти!

Тож у мене з’явилася ти
Бідним янголом сірих небес
І життя зголосилась пройти,
Ніби буде багато чудес…

Пам’ятаю і той ураган,
І питання – чи смерть, чи життя…
Буде вихід чи знову капкан?
А назад вже нема вороття…

Кожен день, кожна мить цього дивного світу
Має сенс лиш тому, що у мене є ти.
І слова, що звучать серед сакури цвіту –
“Без кохання твого в небеса не пройти”.

Ще є шлях і достатньо днів,
Буде тиша, щасливий сміх,
Буде сонце і моря спів.
А тривоги – забудь про них.

Знаю впевнено головне –
Що для тебе пісня моя.
А якби не було тебе,
Я не знаю, чи був би я…

Кожен день, кожна мить дивовижного світу
Має сенс лиш тому, що у мене є ти.
Мій останній рядок із життєвого звіту –
“Без кохання твого в небеса не пройти”.

І якби не було тебе,
Я не знаю, чи був би я…

_____

© Андрій Мірошниченко, 2025

Київ, 07.09.2025

Алея Зірок України