Журналістика на війні. Треба створювати нові стандарти

Немає ніяких вирізблених в камені і бронзі стандартів журналістики на всі випадки життя. Треба відмовитися від того бачення, що можна взяти щось готове і використовувати. Нам необхідно створити власні стандарти – стандарти журналістики країни, яка захищається від зовнішньої агресіі. Це не можна вирішити одномоменто. Це шлях, який необхідно пройти.

І це є стандарти журналістики, яка є стороною конфлікту.

Є підміна понять. Під брендом “боротьби з мовою ворожнечі” нам намагаються нав’язати капітуляцію перед ворогом. Намагаються нав’язати обговорення питання, чи має право Україна захищатися перед агресором. Хоч тут в принципі нема чого обговорювати, тому що право країни на захист гарантовано і визнано цілою купою міжнародних документів та угод. Я десь співчуваю борцям з мовою ворожнечі в українських ЗМІ: важко, напевно, шукати чорну кішку в темній кімнаті, тим більше коли її там немає.

Коли говорять журналістам: “Ви повинні бути над конфліктом”, – що це значить на практиці? Це значить: “Ви не повинні відчувати себе громадянами”. Особисто я вважаю правильним меседжем для журналістів воюючої країни: “Ви повинні бути громадянами. І ви повинні бути чесними громадянами”.

Нам пропонують одностороннє моральне роззброєння. Наслідки такого одностороннього роззброєння такі ж, що і наслідки одностороннього роззброєння реального – вас просто завоюють ті, хто і не збирався роззброюватися. Якщо ви опираєтесь маньяку, то маєте шанс вижити. Якщо ні, то точно загинете.

В липні 2016 в ЄС була розповсюджена доповідь “Ведмідь в овечій шкурі”, де описується як РФ створила мережу центів впливу та ЗМІ по підриву західного світу. Серед рекомендацій по боротьбі з російською пропагандою є відслідковування фінансових потоків і розвінчання російськів фейків, і трансляція власного контенту російською мовою. Відслідковування фінансових потоків, з яких фінансуються проросійські ЗМІ в Україні, особливо погано працює. Можливо, тому і інше не спрацьовує.

Але найголовніша рекомендація: необхідність повернути власний порядок денний в медіапросторі країн ЄС. Протиставити міфам Кремля щодо невдач та шкідливості проекта ЄС просування цінностей, заснованих на правах людини, свободі та верховенстві права.

Вміння формувати власний порядок денний, що не піддавався б маніпуляціям з РФ – це ключовий спосіб захисту від інформаційної агресії з РФ.

Нелогічно підпорядковувати заборону пропаганди війни і ненависті нормам про свободу вираження поглядів та свободу ЗМІ.

По-перше, така пропаганда не є правом людини та виявом свободи слова.

По друге, заборона такої пропаганди якраз і є правом людини на життя і недискримінацію.

Olga Len