Блокада ОРДЛО – піар і профанація

Як ви могли помітити, досі я нічого не писала про економічну блокаду окупованих територій.

Не хотіла, бо мою позицію багато хто міг би не зрозуміти. Але більше мовчати не можу.

Я обома руками за блокаду як за ідею. І так само проти реалізації цієї ідеї на практиці.

Чому? Бо у нашій державі усі подібні спроби перетворюються на так званий “перерозподіл потоків”. Простіше – на банальний рекет. Ну, не буде так, щоб жоден вантаж не проїхав, хіба що короткий час, а буде так, що окремі, обрані підприємці “по договорняку” платитимуть гроші і їхатимуть. Або справді тривалий час не пускатимуть нікого, а потім візьмуть “відступне” і блокаду знімуть. Хто б цим не займався – мєнти, СБУ, добровольці – буде те саме. Знаю. Досвід.

І це при тому, що більшість учасників отих блокад, звичайно ж, чесні й ідейні. А блокади все одно перетворюються на заробляння бабла. Карма.

Через це сама ніколи не візьму участі у подібних заходах, і друзям не пораджу – до того часу, поки ми не матимем повноважень розстріляти перед строєм тих, хто пропустить вантаж за гроші. Все інше – смерть власної репутації.

І ще одне. Досі я писала об’єктивно, а зараз напишу суб’єктивно. Друзі, ви своєю довбаною блокадою не даєте нам воювати. Через вашу, повторюю, довбану блокаду, до якої ми абсолютно непричетні, мєнти з різних відомств дихати нам не дають. Ми не можемо виїхати зі зброєю ні на передок, ні на полігон, нікуди. Нас зупиняють і тримають під вартою багато годин, поки ті, кому треба, не напряжуть всі можливі зв’язки, щоб нас визволити і визволити нашу зброю. Нас чекають на передку, а ми сидимо мало не в обізянниках, зриваючи бойові завдання. А люди, які мали б ловити сєпарів, витрачають прірву часу і сил на те, щоб визволяти нас.

Скільки можна, а? Якщо не можете робити так, щоб не шкодити іншим – не робіть взагалі.

Олена Білозерська