Чорні технології пропаганди. Brexit та вибори в Україні

Британська розслідувачка Carole Cadwalladr на TED2019 розповіла про Brexit.

Все почалося з того, що вона поїхала у Південний Уельс, щоб розібратися, чому там 62% громадян проголосували за вихід з Євросоюзу.

Колись, після закриття вугільних шахт, Південний Уельс став депресивним регіоном. Але зараз він більше схожий на заможну центральну Європу. Ось новий коледж за 33 млн фунтів, переважно профінансований ЄС. А ось новий спортивний центр, частина програми ЄС на 350 млн фунтів (!) по відновленню регіону. А ось дороги, в які ЄС вклав 77 млн фунтів, нова залізниця і вокзал.

І посеред цього всього, посеред величезних банерів “Профінансовано Євросоюзом”, ходять валійці і розказують, що проголосували за вихід, бо ЄС для них нічого не зробив, і бо вони ситі по горло біженцями і мігрантами. При тому, що Південний Уельс має найнижчий відсоток іммігрантів у Великобританії.

Копаючи глибше, Керол з’ясувала, що валійці стали об’єктами потужної інформаційної атаки, потоку дизінформації. Фейсбук видавав їм рекламні оголошення, що таргетували їхні страхи, сіяли ненависть і були тотальною брехнею – про те, що Турція вступає в ЄС, про засилля і насилля мігрантів, яких неможливо асимілювати, про економічний занепад.

Це реклама, яку неможливо проконтролювати. Її бачать тільки жертви, кожен свій месседж. Невідомо, яка цільова аудиторія, які були меседжі, хто і скільки грошей залив у ту кампанію. Британські слідчі встановили, що лише в останні дні перед референдумом кампанія за вихід з ЄС витратила на рекламу понад 750 тис. фунтів, і це були гроші, відмиті через “ліву” прокладку.

Парламент Великобританії кілька разів запрошував Цукерберга свідчити, але отримував відмови.

І от ми підійшли до суті. Усі повноцінні демократії мають жорсткі закони, що забороняють підкуп виборців. Британія має такі закони з 19-го століття. Бо підкуп виборців ламає електоральну систему, дозволяє людям з ресурсом домагатися голосувань на свою користь.

Але тепер ці закони західних демократій не працюють через disruption by technology. Вони просто не пристосовані до того, що виборцями будуть жорстко маніпулювати у чорному ящику фейсбуку, гугла та їхніх “дочок”.

Заточити меседжі під кожного користувача-громадянина. Кожному своє – кому антикорупцію, кому пенсії, кому мовне питання. Максимально уникати конкретики в публічному полі – бути хорошим для всіх і без зачіпок для критики. Ось ефективна інформаційна політика майбутнього. Політика, під тиском якої демократії падають, як стіни замків під бомбардами.

Почитайте пости Цукерберга, наприклад. Вони максимально вилизані. За мир у всьому світі і проти всього поганого.

Вам нічого не нагадує? Мені здається, з нами успішно провернули той же трюк, що й з британцями у 2016-му. Британці зараз розгублені, злі на безпорадну владу і готуються до величезних збитків від Брекзіту без змазки. Але принаймні вони на острові і Росія від них далеко.

“Democracy is not guaranteed, and it is not inevitable, and we have to fight and we have to win and we cannot let these tech companies have this unchecked power. It’s up to us — you, me and all of us. We are the ones who have to take back control.”

Yura Gaidai